Объяснение:Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.
Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".
Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.
Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
ответ:у повісті розповідається про подіії у квітучій долині, де лежить село Тухля. Жителі дружня громада. На чолі громади стоїть Захар Беркут. Страрий, мудрий чоловік. Було йому 90 рокіа.
Жителі села живуть мирним життям, ось з'являється боярин Тугар Вовк, який прагне до влади. Але ті не будуть йому підкорюватись. Громада вирішила прогнати боярина.
В цей час на Руську землю вступають монголи. Боярин вступає в змову з моглами.
У Тугара Вовка була вродлива донька Мирослава. Навідмінну від батька вони полюбила тухольську громаду, а також покохала сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою частину тухольців було перебито,а Максима взяли у полон.
Захар беркут дізнається що разом зз іншими загинув його син. ( Максим був живим). Він пропонує не тільки відбити монголів від ворогів, а й взагалі позбутися свого ворога. Однак ніхто не знав як це зробити. З першу з'являться невідомий вершник. Но виявилося, що це Мирослава дочка Тугара Вовка. Вона повідомила що її батько зрадник. Дівчина просить Захара Беркута стати його дочкою. Також вона повідомила що Максим живий. люди по втікали з села.Скоро в жолину немов повіть мчали монголи, попереду яких були Бурунда та Тугар Вовк. Вони помітили що в селі пусто. Вони пішли до виходу з долини і на них посипався град каміння. Ще далі посуноли монголи до виходу,, но після їх зустрів новий град каміння. Монголи поранили своїмт стрілами 3 тухольців. Після тухольці почали ще більше кидати каміння. Потім Бурунда наказав підпалити село. З булем дивилися тухольці на своє село. Тугар Вовк розповідає про Захарові про наміри Бурунди обміняти життя Максима на вихід з долини. Але він відмовляється Захар Беркут поставив інтереси громади своїх особистих.
В кінці твора Захар Беркут помер і сказав що ця війна була не остання
Объяснение:Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.
Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".
Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.
Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
ответ:у повісті розповідається про подіії у квітучій долині, де лежить село Тухля. Жителі дружня громада. На чолі громади стоїть Захар Беркут. Страрий, мудрий чоловік. Було йому 90 рокіа.
Жителі села живуть мирним життям, ось з'являється боярин Тугар Вовк, який прагне до влади. Але ті не будуть йому підкорюватись. Громада вирішила прогнати боярина.
В цей час на Руську землю вступають монголи. Боярин вступає в змову з моглами.
У Тугара Вовка була вродлива донька Мирослава. Навідмінну від батька вони полюбила тухольську громаду, а також покохала сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою частину тухольців було перебито,а Максима взяли у полон.
Захар беркут дізнається що разом зз іншими загинув його син. ( Максим був живим). Він пропонує не тільки відбити монголів від ворогів, а й взагалі позбутися свого ворога. Однак ніхто не знав як це зробити. З першу з'являться невідомий вершник. Но виявилося, що це Мирослава дочка Тугара Вовка. Вона повідомила що її батько зрадник. Дівчина просить Захара Беркута стати його дочкою. Також вона повідомила що Максим живий. люди по втікали з села.Скоро в жолину немов повіть мчали монголи, попереду яких були Бурунда та Тугар Вовк. Вони помітили що в селі пусто. Вони пішли до виходу з долини і на них посипався град каміння. Ще далі посуноли монголи до виходу,, но після їх зустрів новий град каміння. Монголи поранили своїмт стрілами 3 тухольців. Після тухольці почали ще більше кидати каміння. Потім Бурунда наказав підпалити село. З булем дивилися тухольці на своє село. Тугар Вовк розповідає про Захарові про наміри Бурунди обміняти життя Максима на вихід з долини. Але він відмовляється Захар Беркут поставив інтереси громади своїх особистих.
В кінці твора Захар Беркут помер і сказав що ця війна була не остання
Объяснение: