1. Каковы главные качества героя рассказа «Уроки французского»? Докажите примерами из текста. 2. Как Дюйшен готовил школу к открытию? Что для этого делал? ( прозоение)

3. Как найденное Анарой красное яблоко отцу по-новому взглянуть на свое и переосмыслить свою семейную жизнь? красное яблоко)

4. Сделайте вывод о характере Болтая, его внутреннем мире.

это разные рассказы​

Слово про похід Ігорів» характеристика героїв Ігор. Головний персонаж твору — Ігор. Це руський князь, який лю­бить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. Ігор Святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. Це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «Лучне ж бо по­тятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» Вислів цей став кри­латим. Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. Хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного зна­ку — затемнення сонця? А Ігор вирушає! Хоробрість Ігоря не раз відзна­чають також Всеволод і Святослав, називаючи його сміливим соколом. Усі ці властивості викликають симпатію до князя. Разом із тим ми засуджуємо Ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. Він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. Йо­го поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, ти­сячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд. Святослав. Відповідно до ідейного змісту твору, автор називає Свято­слава великим, грізним київським князем. Як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». Святослав зображений пік­лувальником про долю рідної землі: спустошення Русі через князівські між­усобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. Та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»? Святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхет­на людина. Картаючи Ігоря й Всеволода за свавілля, що призвело до но­вого лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича». Цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити Київську державу, зробити її могут­ньою і незборимою. Автор «Слова…» оспівує мудрість і хоробрість Свя­тослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців. Ярославна. Дізнавшись про поразку русичів, поранення й полон чо­ловіка, Ярославна ладна на край світу полинути до милого її серцю му-жа-друга, щоб обтерти криваві рани на його дужому тілі… Зауважимо: у невтішному горі Ярославна благає сили природи зменшити муки не лише свого мужа, вона вболіває й за інших воїнів-ру-сичів. Як це благородно! Отже, Ярославна не лише вірна дружина, а й свідома громадянка своєї держави, полум’яна патріотка, що виступає від імені «жон руських». Гуманна княгиня — заступниця всіх воїнів Київської Русі. І саме ця людяність і сила почуттів, краса вірності в ко­ханні возвеличують її в наших очах Князь Всеволод Святославич (брат Ігоря). Всеволод основними рисами характеру нагадує свого брата князя Ігоря. Він є хоробрим, відважним воїном. У битві з половцями зображений як билинний богатир – “буй-тур”. У вирі бою князь забуває про почесті, багатство, золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку та пестощі своєї дружини, прекрасної красуні Глібівни. Отже, Всеволод є уособленням бойової відваги й сили.Джерело . Выбери самое главное на свой взляд)

Ваня жил в деревне,когда началась война,отец ушёл на фрон,где вскоре погиб.Ваня остался с мамой,бабушкой и младшей сестрой,но деревню оккупировали немцы.Мать не отдавала корову, немцы её пристрелили,а сестра и бабка умерли с голоду.Ваня остался круглым сиротой,и когда деревню сожгли,пошёл "собирать куски»" с сумой.Попал в детский изолятор,еле выжил от чесотки и тифа,но сбежал от жандармов.Три года Ваня жил в лесу,прячась от людей и мечтая перейти линию фронта,чтобы попасть к "своим".

 Исхудавший,измождённый двенадцатилетний Ваня выживал,как мог,не доверяя никому,прячась,как собака.Скитание по лесам и болотам,поиск еды и воды,привели его навстречу судьбе,к разведчикам.Катаев изобразил Ваню Солнцева истощённым,худым подростком,который выглядел лет на 9-ть в свои 12-ть. Светлая,нечёсаная шевелюра,веснушчатое лицо и голубые,огромные глаза,в которых застыл ужас пережитого.Обладая живым характером и будучи смышлёным,не по годам ,Ваня тянулся к жизни,букварь в его сумке горит о тяге к знаниям.Повзрослев,в 12-ть лет и осознав всю тяготу лишений,Ваня не сломался,потеряв всю семью и дом,он нашёл дружную солдатскую семью,став сыном полка.